Марія Примаченко (1909-1997)

Марія  Примаченко

Народилася в селі Болотня на Київщині. З дитинства хворіла на поліомієліт, відтак мала більше часу на традиційне для сільських дівчат заняття - вишивання, розмальовування хати. Закінчила чотири класи школи. Вперше для широкого загалу Марію Примаченко відкрили під час «кампанії пошуку народних талантів» 1936 року. Талановиту художницю запросили

до експериментальних майстерень при Київському державному музеї, де вона вчилася разом із Тетяною Патою, Параскою Власенко, Наталією Вовк.
У 1935–1941 роках створила серію малюнків на папері «Звірі у Болотні», для яких характерне біле тло, темні плями зображених звірів і птахів в оточенні казкових рослин. Також Марія Примаченко розписувала химерними звірами і рослинами керамічні тарелі та глечики. На виставці народного мистецтва 1936 року її роботи нагороджують дипломом першого ступеню. Після цього самобутні твори Примаченко експонують на виставках у Москві, Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі, Празі.

Чоловік Марії не повернувся з війни. Залишившись із маленьким сином на руках, вона багато працює «на прожиття» – шиє одяг, вишиває, будує хату. Про художницю Марію Примаченко в цей час ніхто не згадує. В другій половині 1950-х її ім’я поступово повертається в мистецький світ: 1959 року Марія Примаченко стала членом Спілки художників України, 1966-го нагороджена Шевченківською премією. У 1960–1965 роках художниця створила цикл декоративних розписів «Людям на радість», 1986-го намалювала чорнобильську серію. Марія Примаченко ілюструвала дитячі книжки: «Ой коники-сиваші», «Товче баба мак», «Журавель», «Чорногуз приймає душ».

Син Марії Примаченко Федір також став художником, як і внуки Іван та Петро.

Про світове визнання мисткині свідчить те, що саме робота Марії Примаченко прикрашає обкладинку «Всесвітньої енциклопедії наївного малярства» (Белград, 1984). 2009 рік ЮНЕСКО оголосило роком Марії Примаченко.

Понад 600 робіт художниці зберігаються в музеях України та приватних збірках.