Іван Лисенко (1921-1977)

Народився в селі Золотоношка Драбівського району на Черкащині в сім’ї хліборобів. 1935 року закінчив сім класів місцевої школи, почав працюва- ти в колгоспі. У Другу світову потрапив до концтабору Бухенвальд. До рідного села повернувся 1945-го. Наступного року призваний до армії, десь тоді починає малювати. По поверненні закінчив культосвітній технікум, Харківський інститут культури. Був директором Золотоношківської бібліотеки, місцевого Будинку культури.

1974 року створив у рідному селі краєзнавчий музей, який згодом отримав звання «народного». Ініціював створення в Золотоношці картинної галереї «Дружба народів» (1988).

1950 року з’явилася перша картина Івана Лисенка – «Поле край села». Далі були: «Поле Іллі Шведа», «А льон цвіте», «Рано на Івана Купала», «Свято зими в Драбові», «Рушники баби Наталки» та ін. 1974-го художник став лауреатом Всесоюзної виставки творів самодіяльних художників «Слава праці», згодом – Всесоюзного фестивалю самодіяльної творчості трудящих. 1985 року отримав почесне звання «Заслужений майстер народної творчості».

Роботи Івана Лисенка експонувалися на 23 персональних виставках,
а також численних обласних, республіканських, всесоюзних і міжнародних. Про життя художника знято два документальні фільми: «Золотоношківські вечорниці» та «Сяйво фарб І. Лисенка».