Катерина Кайдаш-Машківська ((1913-1992))

Зростала в хаті свого діда Кайдаша – одного з прообразів повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». В інтерв’ю Лідії Лихач художниця розповідала: «Хотілось малювати від дитинства – водила волів, коли батько орав, і думала, як би намалювала оце гарне небо, дощ, став. Але роботи було так багато, що мусила допомага- ти батькам, і було не до малювання.

А тоді настали колгоспи – верталася з поля й думала, як би намалювала ніч, дівчат, що співають... Потім сім’я, діти – і завжди важке життя».

Працювала на Стеблівській бавовнянопрядильній фабриці, у колгоспі.
І тільки як вийшла на пенсію та стала жити сама, почала малювати постійно: про те, як колись святкували, як весіл- ля гуляли, яким пам’ятає село, річки
й поля навколо. Створювала ілюстрації – аквареллю та гуашшю – до творів Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», «Микола Джеря», «Бурлачка», «Дві московки», «Старосвітські батюшки та матушки», «Баба Параска та баба Палажка».

Твори художниці зберігаються в Корсунь-Шевченківському музеї (понад 200 робіт), НМУНДМ, Черкаському краєзнавчому музеї, приватних колекціях.