Никифор Дровняк (1895-1968)

Народився в селі Криниця на Лемківщині (нині – Польща). Один із небагатьох май- стрів наїву, який став знаменитим ще за життя. Ранні твори Никифора з’являються наприкінці 1910-х років, але широкого розголосу ще не мають. Більшість картин Никифора – акварелі, в цій техніці було виконано у міжвоєнний період роботи, які вважаються найкращими у доробку мистця. Згодом він також використовував гуаш і крейду, а в останні роки життя – олівець. Охоче малював міську архітектуру – залізничні станції, фабрики й банки, пейзажі.

Талант Никифора для світу відкрив львівський художник Роман Турин. Він зібрав понад 200 малюнків мистця й передав до паризької галереї Леона Марселя на виставку, влаштовану 1932 року Українським народним музеєм ім. Шевченка.

Згодом Никифором Дровняком зацікавився польський художник Єжи Вольф. 1938-го він видав нарис «Маляр наївного реалізму в Польщі. Никифор». Того ж року відбулася персональна виставка творів Никифора у львівському Будинку архітекторів, 1949 року – у Варшаві, а 1959-го – у Парижі в галереї Діни Верні. Відтоді до Никифора із Криниці прийшла світова слава майстра наїву: в нього замовляють ікони та картини, найвідоміші європейські галереї купують його роботи, шанувальники спеціально їдуть до Криниці, щоб отримати картину Никифора буквально з-під пензля.

Про його творчість написано чимало монографій, статей, досліджень, знято кілька документальних і один художній фільми.