Олег Тістол, мистець

Петриківка  

Мене часто запитують, що я бачу в петриківському малюванні, яке використовую в своїх працях – іронію чи любов. Відповідаю – і любов і іронію. Ще більше самоіронії, коли я це роблю. Я справді тепер намагаюся навчитися малювати петриківку. Я знаю, що таке петриківка для нас.

Я приймав участь в одному проекті і влітку жив в Музеї архітектурі в Норвегії. Я бачив їхнє настінне малювання. І норвежці чітко знають, що їх народний розпис повязаний з петриківкою. Це як єдиний культурний простір – народний розпис. І вони це знають.Тільки кольором ми трохи відрізняємося. У них по кольору краще, мені подобаєся більше. Те, що у нас чорне, в них – бліжно синє, синьо-зелене. Наще червоне в них рожеве чи фіолетове. Кольори не такі яскраві, не такі південні, але малювання виходить ще красивіше. Вони знають цю техніку малювання і це досить давня традиція. Для мене це певна естетична ознака. І власне, я почав використовувати цей знаковий розпис в своїй праці більш активно і інтуїтивно. Після паризьких і лондонських виставок зрозумів ясніше, чому я це роблю. Не спеціально, але все ж демонструю –  я звідти, я  український мистець. Мені подобається  показати в свої ідеї, додавши і певну мистецьку традицію, певну культурну історію.

Єдине, чим я можу бути цікавий світові, - це своїм екзотичним поглядом на західне мистецтво. Цим мені подобається український авангард початку ХХ століття – він черпав якісь напрацювання заходу, наприклад, кубізм, але інтерпретації його зазнавали естетичних змін і виходив “свій” авангард”– більш мягкий, позитивістьский, з великим впливом архаїки. І ці взаємодії, взаємовпливи мені надзвичайно цікаві. Я відчуваю себе частиною ттакого процесу і це неминуче.

Зіткнення з різними мистецькими шарами, з різними цивілізаціями і культурами – в цьому і унікальність українського мистецтва.

http://ukrainian-naive.com/artist/nadia_bilokin            

http://ukrainian-naive.com/artist/tetiana_pata

Записали Дженіфер Кан і Лідія Лихач (Київ, лютий 2014)